Два крила китайської поезії –  Лі Бо і Ду Фу

Характерною особливістю китайської поезії доби Середньовіччя є психологічний паралелізм — паралельне зображення природи і почуттів людини. Китайські поети знаходили в природі асоціації своїм душевним станам, водночас природа давала поштовх їхньому натхненню, розвитку думки та ліричних переживань. У добу Середньовіччя в Китаї виникає пейзажна лірика. Природа не тільки годувала людину, а й була її духовним учителем, другом, співбесідником. Сучасний український літературознавець Юрій Султанов зазначає: «Це поезія весни та осені, і навдивовижу рідко — холодної весни і спекотного літа. І завжди у нерозривній єдності з людиною, яка знає ціну миттєвості людського життя…».

                                           https://youtu.be/OUTiyQlUpLk